Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Рання діагностика можлива при початкових стадіях процесу, коли вже відбулася трансформація нормальної клітини в ракову і почалося розмноження пухлинних клітин. У цій стадії рак росте в епітелії, не проростає базальної мембрани, тобто спостерігаємо "рак на місці" (cancer in situ), внутрішньоепітеліальний, або пре-інвазивний. Такі пухлини не дають метастазів, а тому їхні носії
Розділ 5. Діагностика злоякісних пухлин
Стадія раку Рівень діагностики
Мал. 16. Рівні діагностики раку залежно від стадії TNM
можуть бути повністю вилікувані. До групи ранньодіагностовано-го раку можна зарахувати процеси з мікроінвазією, при яких імовірність метастазування незначна, а ефект після адекватної терапії досягає 97—98 % повного вилікування.
Своєчасною діагностика раку вважається в стадії процесу ТІ— Т2. Однак у цій стадії в 15—30 % хворих є вже нерозпізнані до-клінічні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах, а навіть і віддалені. Тому повне вилікування можливе лише в 70—85 % випадків. Беручи до уваги, що розміри пухлини в цій стадії, наприклад для раку грудної залози, досягають 5 см, можна зробити висновок, що середній вік такої пухлини — кілька років. Для того щоб своєчасно діагностувати таку пухлину в організмі, цього часу цілком досить.
Несвоєчасною (пізньою) є діагностика у всіх стадіях Т в поєднанні з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли (N1, N2, N3) та віддаленими метастазами раку (МІ).
75
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
76
Онкологічні хворі, відчувши прояви хвороби, вибирають спеціаліста на свій розсуд. Тому лікар будь-якої спеціальності повинен володіти знаннями, які при першому ж огляді хворого допоможуть йому запідозрити раковий процес.
Поняття онконастороженості передбачає:
1) знання симптоматики ранніх форм злоякісних пухлин;
2) обізнаність з передраковими захворюваннями та метолами їхнього лікування;
3) знання організації онкологічної допомоги і порядку скерування хворого за призначенням;
4) всебічне обстеження хворого, що звернувся до лікаря будь-якої спеціальності, з метою виключення раку;
5) у діагностично важких випадках слід думати про атиповий перебіг пухлини, тому, не починаючи лікування, необхідно запросити більш досвідченого спеціаліста.
Унаслідок вираженої в клінічній медицині тенденції до спеціалізації з'явилися "вузькі" спеціалісти, а то й відділи діагностики захворювань окремих органів та систем. Вузька спеціалізація сприяє удосконаленню діагностики. Водночас профілізація не завжди дає змог)' бачити хворого як єдине ціле, раціонально використати діагностичні методи для дослідження окремого хворого. Усунути ці недоліки можна лише за умови, що кожен лікар достатньою мірою буде володіти медичними знаннями й орієнтуватись у можливостях будь-якого діагностичного дослідження. Під час обстеження хворого з підозрою на рак застосовуються всі методи, відомі з курсу пропедевтики, — анамнез життя і захворювання, огляд хворого, дані пальпації і перкусії.
Уважно зібраний анамнез життя може виявити несприятливий генетичний фон (пухлинні захворювання в родичів) або шкідливі умови виробництва, що можуть призвести до виникнення цього захворювання. Наприклад, у робітників, що працюють з аніліновими барвниками, слід звернути особливу увагу на стан сечового міхура. "Хронічна пневмонія" у затятого курця може виявитися пухлиною легенів.
Анамнез захворювання, детально зібраний і правильно інтерпретований, інколи може дати не менше, ніж складні методи дослідження, для цілеспрямованого пошуку злоякісної пухлини. Елементарні методи об'єктивного дослідження (пальпація всіх периферійних лімфатичних вузлів, дослідження per rectum тощо)
Розділ 5. Діагностика злоякісних пухлин
77
може зробити зайвим застосування більш складних, дорогих і не зовсім безпечних методів діагностики. Тому перш ніж застосовувати сучасні агресивні методи діагностики, лікар зобов'язаний повністю використати класичні способи розпитування, огляду і фізичного дослідження хворого.
До початку будь-якого виду лікування онкологічного хворого необхідно отримати відповідь на наступні питання:
1. Локалізація первинної пухлини і визначення її поширення в межах органа.
2. Анатомічний тип росту пухлини:
а) екзофітний;
б) ендофітний;
в) змішаний.
3. Морфологічний тип пухлини.
4. Стадія захворювання:
а) величина первинної пухлини чи ступінь її поширення;
б) характеристика регіонарних лімфатичних вузлів;
в) характеристика стану інших органів та віддалених лімфатичних вузлів.
Сучасні методи дослідження значно розширили можливості діагностики і широко застосовуються як у загальнолікарняній мережі, так і в спеціалізованих закладах. Тому доцільно спинитися на деяких із них.
Ендоскопія
Важливе місце в діагностиці онкологічних захворювань належить ендоскопічним методам. Останні дають змогу не тільки візу-алізувати "невидимий" патологічний процес, але зібрати матеріал для морфологічного дослідження, об'єктивно оцінити поширення процесу, ефективність хірургічного, променевого та медикаментозного лікування.
Спроби побачити орган, недоступний для огляду, сягають XVIII ст. Першими були "апарати" для дослідження прямої кишки і шийки матки. Згодом були створені ларинго- і фарингоско-пи, а відтак і гастроскоп.
