Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
ТЗа — пухлина поширюється на надниркову залозу або навколониркові тканини, але в межах фасції Герота.
ТЗЬ— масивне поширення пухлини в ниркову або порожнисту всну(и) нижче від діафрагми.
ТЗс — масивне поширення пухлини в ниркову або порожнисту вену(и) вище від діафрагми.
Т4 — пухлина поширюється за межі фасції Герота.
N — регіонарнї лімфатичні вузли
НХ — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів.
N1 — метастаз раку в одному регіонарному лімфатичному вузлі.
N2 — метастази раку в кількох регіонарних лімфатичних вузлах.
Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи_
Стадія І ТІ N0 МО
Стадія П Т2 N0 М0
Стадія НІ ТІ N1 МО
Т2 N1 МО
ТЗ N0, N1 МО
Стадія IV Т4 N0, N1 МО
Будь-яке Т N2 МО
Будь-яке Т Будь-яке N МІ
Клініка. Для раку нирки характерні загальні й місцеві симптоми та симптоми, пов'язані з віддаленими метастазами. Звичайно хворі скаржаться на втрату апетиту, схуднення, зниження працездатності, розлад сну. Важливим симптомом, який спостерігається у 25—30 % хворих, є підвищення температури тіла. Температура може бути субфебрильною, іноді досягати значних цифр. Характерною ознакою нирковоклітинного раку є зміна показників крові. Тривала пухлинна інтоксикація, кровотечі, що є наслідком розпаду пухлини, спричинюють анемію. Слід зауважити, що в окремих випадках може бути навпаки — поліцитемія та еритроцитоз. Такий стан пов'язаний з утворенням пухлиною нирки надмірної кількості еритропоетину. У хворих на гіпернефрому спостерігається збільшення ШОЕ.
У 5—10 % хворих зі злоякісними пухлинами нирки виникає артеріальна гіпертензія. Механізм її розвитку полягає в ішемізації
469
М — віддалені метастази
МХ— недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
МО — віддалені метастази не визначаються. МІ — наявні віддалені метастази.
р7Л/М — патоморфологічна класифікація
Категорії рТ. pN та рМ відповідають категоріям Т, N та М. рІМО — матеріал для гістологічного дослідження після тазової
лімфаденектомії повинен уключати не менше ніж 8
лімфатичних вузлів.
С — гістопатологічна градація (див. розділ 4, с. 66) Групування за стадіями
Частина друга. Спеціальна онкологія
нирки та стисненні її паренхіми пухлиною, утворенні надміру ан-гіотензину.
До місцевих симптомів належать гематурія, біль, наявність пухлини, яка промацується. Гематурія спостерігається у 2/3 хворих і має певні особливості. Вона буває тотальною, короткочасною і безболісною. Больовий синдром з'являється пізніше, коли кров'яні згустки обтурують сечовід. Під час масивної кровотечі можлива тампонада кров'яними згустками сечового міхура. Кровотеча може тривалий час не відновлюватись, іноді кілька років.
Розтягуючи фіброзну капсулу нирки, проростаючи в паранеф-ральну клітковину, пухлина спричинює біль. Цей симптом з'являється в 70 % хворих. Характерний тупий розпираючий біль із локалізацією в попереку. Наявність пухлини, яка чітко визначається в боці із заходом у підребер'я, є важливою діагностичною ознакою, однак цей симптом характерний для пізніх стадій розвитку пухлини. Ріст пухлини, обтурація лівої ниркової, нижньої порожнистої вени та вени правого яєчка супроводиться розвитком варикоцеле, тому раптова його поява в чоловіків середнього та похилого віку завжди повинна насторожувати.
Діагностика. Чіткий симптомокомплекс загальних і місцевих проявів захворювання характерний, на жаль, лише для пізніх стадій. На ранніх стадіях розвитку спостерігаються лише деякі симптоми, серед яких найпостійнішими є анемія, збільшення ШОЕ, гематурія. Гіпоальбумшемія, гіпоглобулінемія, підвищення рівня лужної фосфатази крові та підвищення активності лактатдегідрогенази в сечі описані під назвою синдрому Штауффера. Проте діагностична цінність його порівняно невисока. Сучасна діагностика грунтується на даних інструментальних досліджень. Основою сучасної діагностики є дані УЗД, КТ і МРТ.
До рентгенологічних досліджень належать оглядова рентгенографія, екскреторна урографія та ретроградна пієлографія, ар-теріо- та венографія. Оглядова рентгенографія дає інформацію про локалізацію нирки, її контури та розміри. Інформативність методу підвищується ретропневмоперитонеумом. Із екскреторних урограм роблять висновок про деформацію та зміщення чашечок, миски, наявність дефектів наповнення. Важливим діагностичним симптомом є відхилення верхнього відділу сечоводу до серединної лінії. Ретроградна пієлографія дає подібну інформацію. Цей метод досліджень застосовується значно рідше, бо при підви-
470
_Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи_
471
щенні тиску всередині миски нирки посилюється дисемінація процесу. Патогномонічними артеріографічними ознаками гіпернефроми є хаотичне скупчення контрасту в ділянці нирки, яке має вигляд озер та калюж, збільшення діаметра ниркової артерії. Інформативність методу ангіографії збільшується при введенні адреналіну. Суть ефекту полягає в тому, що здорові судини під впливом адреналіну звужуються, тоді як уражені пухлинним процесом судини не реагують. Уражені частини нирки, збільшені лімфатичні вузли на венограмах виявляються дефектами наповнення. Цей метод дає змогу чіткіше визначити ступінь поширення процесу і його операбельність. Певну інформацію про стан ре-гіонарного лімфатичного апарату можна отримати за допомогою методів лімфографії. У клінічній практиці широко використовується метод радіонуклідного дослідження нирки, за допомогою якого вивчається функціональна активність нирки і виявляється зона ураження.
