Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 173

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 167 168 169 170 171 172 < 173 > 174 175 176 177 178 179 .. 194 >> Следующая

Прогноз. За даними кінця 90-х років XX ст., 5-річне виживання дорослих, хворих на гострий лейкоз, що отримали адекватну терапію, сягало в США 35 %, а 10-річне — лише 20 %. Прогноз при гострому лімфобластному лейкозі в цілому дещо кращий, ніж при мієлоїдному, однак в обох випадках він значною мірою залежить від варіанта захворювання, віку хворого, наявних цитогене-тичних аномалій та відповіді на лікування, зокрема, можливості проведення трансплантації кісткового мозку.
Розділ 20. ПУХЛИНИ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
Пухлини нирок
У структурі онкологічних захворювань пухлини нирок займають близько 2—3 %. Здебільшого це злоякісні пухлини. Доброякісні пухлини нирок трапляються рідше. Розрізняють пухлини ниркової паренхіми та ниркової миски. В Україні прийнято таку класифікацію пухлин нирок:
І. Пухлини ниркової паренхіми.
A. Доброякісні: аденома, ліпома, фіброма, лейоміома, гемангіома, дермоїдні пухлини та ін.
Б. Злоякісні пухлини: аденокарцинома, саркома, змішана пухлина Вільмса.
B. Метастатичні пухлини нирок. //. Пухлини ниркової миски.
А. Доброякісні пухлини: папілома, ендометріома.
Частина друга. Спеціальна онкологія
Б. Злоякісні пухлини: папілярний рак, плоскоклітинний рак, саркома.
Фіброма — пухлина, розмішена на поверхні нирки або в їі мозковому шарі. Розміри фіброми звичайно невеликі, форма сферична, колір білястий, консистенція щільна. Перебіг фіброми ма-лосимптомний.
Гемангіома — пухлина невеликих розмірів, червонуватого кольору, розміщена під капсулою нирки або в ниркових сосочках. Консистенція пухлини м'яка, вона легко травмується і кровоточить.
Лімфангіома — пухлина кавернозної будови. Максимальний розмір 2—3 см. Лімфангіоми звичайно множинні.
Аденома — доброякісна залозиста пухлина біло-сірого кольору, яка найчастіше локалізується під фіброзною капсулою нирки. Має сполучнотканинну оболонку. Клініка аденоми нирки мало-симптомна. Характерна тенденція до переродження.
Дермоїдні кісти нирок трапляються рідко і практично не вирізняються органоспецифічністю.
Історія вивчення злоякісних пухлин нирок пов'язана з іменами Кеніга та Гравітца. Тому тривалий час ці новоутворення називали пухлинами Гравітца. З часом за ними закріпилася назва "гіпернефроїдний рак", або "нирковоклітинний рак". Сучасна класифікація більшість з таких пухлин зараховує до аденокарциноми.
Епідеміологія. У загальній структурі злоякісних захворювань пухлини нирки становлять 2—3 %. Наприкінці 90-х років XX ст. захворюваність становила 8 випадків на 100 000 населення, з них чоловіки хворіли частіше, ніж жінки (відповідно 10,1 : 6,2). Віковий діапазон захворювання — 40—80 років. Серед злоякісних пухлин ниркової паренхіми домінує аденокарцинома.
Етіологія. Причини виникнення пухлини нирки вивчені ще недостатньо. Панує думка про поліетіологічність цього захворювання. Однією з причин, яка призводить до розвитку пухлин нирок, є дисбаланс статевих гормонів, зокрема естрогенів, що підтверджується експериментальними та клінічними спостереженнями. Рак нирки може виникати під впливом променевої енергії. Є відомості про можливість індукції цього захворювання хімічними речовинами, зокрема антрахіноліном.
Патологічна анатомія. Злоякісні пухлини нирки звичайно мають круглу або овальну форму, м'якоеластичну консистенцію, розміри їх коливаються від кількох міліметрів до 15—20 см, локо-
466
Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи
специфічність відсутня. Уражена нирка на розрізі має строкатий вигляд: чергуються ділянки жовтого, бурого, червоного кольорів. При рості пухлинного вузла назовні розтягується фіброзна капсула, нирка деформується. Ріст пухлини в бік миски нирки супроводжується проростанням ниркової ніжки. Характерною особливістю нирковоклітинного раку є проростання ниркової та нижньої порожнистої вен у вигляді язика. Раку нирки властиві гематогенний та лімфогенний шляхи метастазування. Насамперед уражуються легені, печінка, кістки, головний мозок, серед кісток — плоскі кістки та хребет. Метастази мають остеолітичний характер, супроводжуються патологічними переломами. Лімфо-генні метастази найчастіше локалізуються в паракавальних та па-рааортальних лімфатичних вузлах.
Регіонарні лімфатичні вузли. До регіонарних належать лімфатичні вузли воріт нирки, парааортальні і паракавальні. Категорія N не залежить від локалізації регіонарних метастазів.
Анатомічну схему класифікації стадій раку нирки показано на мал. 54.
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
468
КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ НИРКИ (код МКХ-10 С64) за системою ТММ 6 (2002)
ТИМ — клінічна класифікація Т — первинна пухлина
ТХ — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини. ТО — первинна пухлина не визначається.
ТІ — пухлина до 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою.
ТІ а — пухлина не більше ніж 4 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою
ТІЬ— пухлина більша, ніж 4 см, але не більша, ніж 7 см, у найбільшому вимірі, обмежена ниркою.
Т2 — пухлина понад 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою.
ТЗ — пухлина поширюється на великі вени або надниркову залозу, або навколониркові тканини, але в межах фасції Герота.
Предыдущая << 1 .. 167 168 169 170 171 172 < 173 > 174 175 176 177 178 179 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed