Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Клініцистам добре відомо, що імунна недостатність супроводжує пухлинну хворобу від її початку до закінчення. Помічено певний паралелізм між поширеністю процесу і ступенем імунодепресії. Відомо також, що всі методи лікування, які застосовують
48
Розділ 3. Канцерогенез
9
V ф Пухлиноасоційовані антигени
Перероблені макрофагами антигени
Мал. 12. Схема клітинного та гуморального протиракового імунітету: / — ракова клітина; 2 — природна кілерна клітина; З — В-лімфоцит; 4 — плазматична клітина; 5 — макрофаг; 6 — Т-кілер; 7 — Т-хелпер; # — Т-супресор;
9 - імуноглобуліни
в онкології, — хірургічне втручання, променева терапія і, особливо, хіміотерапія — є вираженими імунодепресантами і посилюють пригнічення імунітету, що спостерігається в більшості онкологічних хворих. Клінічно не супроводжується певними синдромами імунної недостатності, зокрема схильністю до інтеркурентних інфекцій, гнійних ускладнень, автоімунних феноменів. Заходи, спрямовані на захист і реабілітацію імунної системи в онкологічних хворих, отримали назву імунотерапії.
Системний вплив пухлин на організм. У результаті прогресування раку може виникати низка змін в організмі. Такі зміни мають назву паранеоплазій. В основі їхнього виникнення лежать два основні механізми. З одного боку, наявні в пухлинних тканинах нормальні клітинні елементи продукують головним чином гормони і гормоноподібні фактори, серотонін, катехоламіни, гастрин тощо, з іншого — можлива депресія будь-яких генів пухлинної клітини і продукція залежної від цього гена речовини, притаманної нормальній клітині. Універсальною дією пухлини на організм є поглинання нею з навколишнього середовища глюкози, що мо-
4 — 4-1912 ЛО
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
50
же призвести до різкого порушення загальних обмінних процесів в організмі. Це порушення поглиблюється виділенням пухлинного фактора некрозу клітини.
Названі механізми можуть спричинити появу практично всіх гормонів, особливо таких, як АКТГ, гонадотропінів, кальци-тоніну, гастрину та ін.
Сукупна дія різних продуктів життєдіяльності пухлини на організм є причиною появи різноманітних паранеопластичних синдромів: шкірних (чорніючий акантоз, різноманітні форми ерите-матозних дерматозів, псоріазоподібного дерматозу, гіпертрихозу тощо); нервово-м'язових паранеоплазій з моторними і сенсорними розладами; мієлопатій, що характеризуються втратами функції окремих відділів спинного мозку; м'язової дистрофії; енцефало-патій з появою психічних і соматичних розладів центральної нервової системи.
Гематологічні паранеоплазії мають найчастіше автоімунний характер і виявляють себе зниженням умісту окремих клітинних елементів крові (тромбоцито-, лейкоцито-, еритроцитопенія) та порушенням білкового складу плазми крові. Диспротеїнемії можуть мати різний характер, наприклад, підвищення вмісту окремих фракцій білків при мієломі і зменшення — при солідних пухлинах, зокрема при раку травного каналу.
Таким чином, слід мати на увазі, що організм і пухлина пов'язані патогенетичними зв'язками, які сприяють ростові або гальмують цей процес і прогресію злоякісного новоутворення.
Природні кілери. Спонтанну цитотоксичність неімунних лімфоцитів проти пухлинних клітин було вперше описано наприкінці 50-х років XX ст.
У 70-х роках описано явище лізису пухлинних клітин несен-сибілізованими лімфоцитами. Ефекторні клітини, що здійснююі ь цей феномен, назвали природними кіперними клітинами (ПКК) — natural killer cells (NK).
Дослідження ПКК дозволило визначити основні характеристики цієї субпопуляції імунокомпетентних клітин:
1. Відсутність класичних властивостей Т- і В-лімфоцитів, а також макрофагів і гранулоцитів за наявності цитотоксичності і мононуклеарної морфології.
2. Швидкий (протягом кількох хвилин або годин) прояв літичної активності проти різних типів пухлинних і непухлинних
Розділ 3. Канцерогенез
клітин. Для безпосереднього здійснення лізису ПКК не потребують допомоги інших клонів імунокомпетентних клітин. З Цитотоксичність не обмежується НЬА-АГ.
4. Відсутність класичної імунологічної пам'яті при вторинній відповіді.
5. Розпізнавання і відповідь на широкий спектр антигенів, неспецифічних з точки зору класичної імунології.
6. Відносна радіорезистентність.
7. Пізній прояв при онтогенетичному розвитку і відносно ранній у філогенезі.
8. Регуляція функцій здійснюється через макрофаги і лімфоцити.
9. Яскраві морфологічні особливості великих грануловмісних лімфоцитів (ВГЛ).
Морфологію клітин, шо проявляють високу природну кіперну активність (ПКА), досліджували під світловим мікроскопом після забарвлення їх за Гімзою. Виявилося, що ця фракція представлена гомогенною (90—95 %) популяцією ВГЛ. Клітини з такою морфологією були відкриті ще в 1912 р. Паппенгеймом, який назвав їх "лейкоцитоподібними лімфоцитами", і тільки у 80-ті роки були більш конкретизовані їхні функції.
При світловій мікроскопії ВГЛ представлені великими клітинами діаметром 10—20 мм і відносно низьким ядерно-цитоплазматичним відношенням у порівнянні із середніми й малими лімфоцитами. Для більшості ВГЛ характерне ексцентрично розміщене бобоподібне ядро. Забарвлення за Гімзою дозволяє виявити бліде забарвлення цитоплазми, азурофільні гранули темно-вишневого або фіолетового кольору і рідкі невеликі вакуолі. Гранули переважно розміщені по центру клітини, недалеко від великої виїмки ядра. Частина клітин, однак, має гранули, розпорошені по всій цитоплазмі. Відносна кількість ВГЛ серед загальної кількості лімфоцитів становить близько 6—7 %. У хворих із пе-редпухлинними станами їхня кількість знижена до 3—5 %.
