Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 145

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 139 140 141 142 143 144 < 145 > 146 147 148 149 150 151 .. 194 >> Следующая

Біологічні та імунологічні методи діагностики. Пухлини трофобласта, як і плацента, секретують три гормони: хоріонічний го-надотропін (ХГ), який має найбільше практичне значення як маркер трофобластичної хвороби; хоріонічний соматомамотропін та хоріонічний тиреотропін.
Для поліпшення діагностики трофобластичної хвороби перспективним є визначення в сироватці трофобластичного В-гло-буліну, який навіть при низьких концентраціях ХГ дає можливість виявити потенційно прогресуючі форми захворювань трофобласта.
Фактори ризику. На користь агресивнішої форми трофобластичної хвороби свідчать: вік понад 40 років; невідповідність розміру матки терміну вагітності; наявність лютеїнових кіст; стійке підвищення титру ХГ, який не знижується після евакуації міхурового занеску; інтоксикація.
_Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів
395
Лікування. План лікування трофобластичної хвороби залежить від морфологічної структури, вираженості клінічних симптомів, поширення процесу, рівня титру ХГ, урахування факторів ризику.
Запропоновані такі методи евакуації міхурового занеску: І) медикаментозний, який здійснюється за допомогою окситоци-ну і простагландину; 2) інструментальний — кюретаж або вакуум-аспірація; 3) інколи (у виняткових випадках) — екстирпація матки. Згідно з даними ВООЗ, перевагу слід надати методу вакуум-аспірашї як найбільш щадному.
Показання до хіміотерапії після евакуації міхурового занеску:
• високий показник титру ХГ протягом 4—8 тиж після видалення міхурового занеску або хоріокарцинома (у сироватці крові понад 20 000 од/л, у сечі — понад 30 000 од/л), оскільки у хворих є загроза перфорації при прогресуючому міхуровому занеску, або хоріокарцинома, що розвивається;
• постійне підвищення рівня ХГ після евакуації міхурового занеску при триразовому обстеженні протягом одного місяця;
• гістологічне підтвердження хоріокарциноми після евакуації міхурового занеску і(або) виявлення метастазів.
Лютеїнові кісти необхідно розглядати як один з факторів ризику малігнізації міхурового занеску.
Лікування хворих із міхуровим занеском при високому ризику трансформації в ХГ полягає в призначенні профілактичних курсів монохіміотерапії метотрексатом або дактиноміцином.
Хірургічне лікування при хоріокарциномі застосовується головним чином за життєвими показаннями (загроза кровотечі) і при резистентності пухлини до хіміотерапії. Планова екстирпація матки як перший етап лікування виправдана у хворих, старших 40 років, за відсутності метастазів.
У хворих за відсутності факторів ризику виправдана монохі-міотерапія; у решті випадків — поліхіміотерапія. Одночасно стежать за рівнем ХГ. Якщо протягом двох курсів лікування рівень ХГ не знижується або проявляються нові метастази, то слід змінити схему хіміотерапії і проводити її до нормалізації рівня ХГ. Потім на фоні нормального титру ХГ слід провести ще один курс хіміотерапії. Ремісія підтверджується стійкою нормалізацією рівня ХГ, а далі необхідне диспансерне спостереження.
При низькому ризику трофобластичної хвороби застосовуються схеми лікування, в які входять метотрексат, дактиноміцин.
Частина друга. Спеціальна онкологія
При високому ризику — метотрексат, дактиноміцин, циклофос-фан, схеми СНАМОСА (гідроксисечовина, вінкристин, метотрексат, циклофосфамід, дактиноміцин, доксорубіцин, фолінат кальцію), ЕМАСО (етопозид, метотрексат, актиноміцин, цикло-фосфан, вінкристин).
Первинний рак піхви трапляється рідко — у 2—3 % випадків. Найбільша частота (60 %) раку піхви припадає на вік від 50 до 60 років.
Здебільшого рак піхви локалізується на задній стінці та в задньому склепінні, бувають циркулярні форми раку. Його етіопато-генетичні механізми подібні до таких раку вульви, раку шийки матки. Найчастішим гістологічним варіантом раку піхви є плос-коклітинний роговіючий рак. Трапляються аденокарциноми піхви, які виникають з ембріональних залишків гартнерових ходів, меланоми піхви
Доволі велика частина пухлин піхви не первинні, а метастатичні. При гістологічній структурі аденокарциноми слід виключити первинну локалізацію раку в тілі матки, яєчнику, нирці, шийці матки та хоріокарциному.
Регіонарними лімфатичними вузлами для верхніх 2/3 піхви є тазові лімфатичні вузли, для нижньої третини — пахвинні.
КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ ПІХВИ (код МКХ-10 С52) за системою TNM-6 (2002) та FiGO
Рак піхви
TNM
клінічна класифікація
Т -
первинна пухлина
TNM FIGO Категорії Стадії
ТХ
недостатньо даних для оцінки первинної пухлини.
первинна пухлина не визначається, carcinoma in situ (преінвазивна карцинома).
ТО Tis
0
396
Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів
397
TNM FIGO Категорії Стадії
ТІ І — пухлина обмежена піхвою.
Т2 II — пухлина втягує паравагінальні тканини, але не
поширюється на стінку таза. ТЗ III — пухлина поширюється на стінку таза. Т4 IVA — пухлина захоплює слизовий шар сечового міхура
або прямої кишки і(або) поширюється за межі
таза.
Ml IVB — віддалені метастази. N — регіонарні лімфатичні вузли
NX — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних
Предыдущая << 1 .. 139 140 141 142 143 144 < 145 > 146 147 148 149 150 151 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed