Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Паліативні резекції і гастректомії передбачають видалення шлунка з залишенням метастазів раку, які не можна видалити. Такі операції подовжують життя хворим і повинні здійснюватися при поодиноких метастазах у печінку або заочеревинні лімфатичні вузли. Вони доцільні при екзофітних пухлинах диференційованої структури і майже неефективні при недиференційо-ваних пухлинах.
Симптоматичні операції ліквідують головні симптоми, зумовлені пухлиною (блювання, дисфагію, кровотечі тощо). До таких операцій належать гастроентероанастомози, гастростоми, єюно-стоми, перев'язки судин під час кровотечі із пухлини.
280
Розділ 12. Пухлини шлунка
Післяопераційний період характеризується порушенням обміну речовин унаслідок голодування та інтоксикації, зумовлених пухлинним процесом і операційною травмою. Ці розлади метаболізму у хворих можна значно зменшити адекватним парентеральним харчуванням. З цією метою застосовується 10 % діалізо-ваний розчин гідролізату казеїну, розчини амінокислот. Як енергетичний продукт уводять жирові емульсії.
Парентеральне харчування застосовується на фоні введення регуляторів обміну речовин (комплекс вітамінів групи В, аскорбінова кислота, інсулін, анаболічні стероїди). При анемії показане переливання крові та її компонентів, уведення препаратів заліза.
Незважаючи на численні дослідження, ще й дотепер не знайдено такого протоколу цитостатичного лікування, який дозволив би поліпшити тривалі результати лікування (тобто виживання) після радикального оперативного втручання. Надії покладалися на комбінації 5-фторурацилу з антрациклінами (доксорубіцин) та мітоміцином (FAM). Але великі дослідження в США та Західній Європі не встановили ефективності цієї комбінації в якості ад'ювантної хіміотерапії.
Паліативна хіміотерапія при неоперабельних формах раку шлунка проводиться різними комбінаціями, серед яких найефективніші такі: EAP (етопозид + доксорубіцин + цисплатин), FAP/FP (5-фторурацил + цисплатин ± доксорубіцин), FAMTX (5-фторурацил + доксорубіцин + метотрексат у високих дозах). Запровадження цих комбінацій дозволило досягти вищого безпосереднього ефекту, ніж це було раніше при монохіміотерапії чи призначенні згаданого режиму FAM. Хоч, треба зазначити, це мало вплинуло на тривалість життя хворих. Схеми хіміотерапії — див. додатки.
Нині активно досліджується ефективність неоад'ювантної хіміотерапії, яка проводиться комбінаціями EAP, FAP. FAMTX перед оперативним утручанням. Це дозволяє іноді "знизити" стадію захворювання, перетворити місцевонеоперабельні процеси на операбельні.
Рак шлунка належить до радіорезистентних пухлин. Променеве лікування показане з метою стабілізації процесу та для зняття больового синдрому при метастазах у кістки.
Відновне лікування є кінцевим етапом комбінованого лікування хворих на рак шлунка. У частини хворих після радикальних
281
Частина друга. Спеціальна онкологія
операцій залишаються розлади, зумовлені основним захворюванням або великим обсягом операції: дефіцит маси тіла, демпінг-синдром, езофагіт, гастрит кукси, анемія, різноманітні психогенні реакції.
Зниження маси тіла може бути незначним (втрата початкової маси тіла до 10 %), помірним (від 10 до 20 %) і значним (понад 20 %).
Демпінг-синдром буває легким, середньої тяжкості і тяжким. При легкому демпінг-синдромі хворі скаржаться на незначну слабкість і пітливість, особливо після приймання солодкої їжі, що іноді змушує хворих лягати в ліжко. При демпінг-синдромі середньої тяжкості бувають напади загальної слабкості після приймання солодкої та жирної їжі, що супроводжуються тахікардією (100—120 уд/хв), пітливістю і змушують хворих лягати в ліжко на 20—30 хв. Тяжкий демпінг-синдром характеризується нападами різкої слабкості після кожного приймання їжі, супроводжується пітливістю, нудотою, серцебиттям (тахікардія 120 уд/хв і більше). Хворі вимушені перебувати в ліжку більше години. Тяжкий демпінг-синдром трапляється рідко і, як правило, зумовлений похибками оперативної техніки.
Частіше у хворих, особливо після гастректомії, спостерігається езофагіт, пов'язаний із закиданням жовчі та кишкового вмісту в стравохід. Хворі при цьому відчувають печію, біль під час ковтання їжі, іноді дисфагію.
Гастрит кукси супроводжується періодичним болем у надчеревній ділянці, особливо після приймання їжі, відрижкою, зниженням апетиту.
Анацидний і гіпоацидний стан властивий усім хворим після субтотальної резекції і всім — після гастректомії.
Досить часто у хворих спостерігається анемія, зумовлена, з одного боку, пухлиною шлунка, а з іншого — порушенням функції кукси шлунка після операції.
Коліт спостерігається після гастректомії (гастрогенний коліт) і пов'язаний із порушенням травлення, а також із розладом функції травних залоз. Хворі при цьому скаржаться на пронос, наявність слизу в калі.
Реабілітацію хворих слід починати з вибору раціонального методу операції із застосуванням функціонально кращих, більш фізіологічних анастомозів. Протягом останніх років для реабіліта-
282
Розділ 12. Пухлини шлунка
ції хворих після радикального лікування застосовується санаторно-курортне лікування.
