Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
• синотм науки про бущвництво (французький вчений Роберт Леру ототожнював еколопю людини з наукою про житлове будГвництво);
• частина географи, одна з ключових географГчних концепцш (Сочава Б. Б., 1970).
Дшсно, еколопя людини дослщжуе вщносини людей з навколи-штм середовищем, як представлен надзвичайно рГзномаштними i складними зв’язками. Проблеми екологл людини мають м1ждисцип-лшарний характер i тому вивчаються фах1вцями дуже рГзних наукових напрямГв: сощологами, фшософами, медиками, бюлогами, географами тощо (рис. 1).
ПочатковГ положення теорл екологи людини, сформульован Прохоровим Б. Б. на пщставГ накопичених рГзними науками знань i тому не вимагаючГ спещальних доказГв, представляють деюлька ан-трополопчних аксюм. Деяк з них можна висловити наступним чином:
1. Загальшсть i постiйнiсть антропоекологiчного процесу,
суть якого складають взаемодГя людей з навколишшм середовищем i результати ще! взаемодл. Людство, починаючи з найвщдалешших людиноподГбних предюв, упродовж усього перюду свого становлен-ня, i кожна окрема людина, починаючи з внутршньоутробного розвитку, постшно знаходиться пад впливом сукупносп чинниюв навколишнього середовища (природних, сощально-економГчних, еко-лого-ппетчних, культурно-побутових, духовних). Вплив зовтшнх чинниюв викликае формування певно! демографГчно! поведГнки i pi-вня здоров’я. Змша зовтштх умов веде до змши вщповщних реак-цш.
26
демогшфя
фiзичнa екснсмiчнa
географ1я географ1я
медична
гесгафя
екологтя
харчування
соцюлогтя
ЕКОЛОГ1Я
ЛЮДИНИ
епщемюлогтя
бiслсгiя людини, антропологи
адаптологтя генетика людини медична генетика
iсгDpiя
егнсгpaфiя
ф1лософ1я apхiгектуpне
проектування
економжа
гехнолсгiя
Рисунок 1 - Взаeмодiя екологи людини з шшими науками (Прохоров Б. Б., 2003)
2. Несинхронтстъ наслiдкiв для людини ди чинникiв ри-зику. Дiя чинникiв ризику може виявитися у змiнi стану здоров’я людей як безпосередньо пiсля контакту людини з чинником ризику, так i через багато роив i навгть у наступних поколiннях.
3. Двоякий вплив чинникав середовища на людей. Вплива-ючи на житщдаяльтсть людей, чинники навколишнього середовища залежно вщ !х характеристик i сполучення можуть мати як позитив-ну, так i негативну дiю на оргашзм людини, ii псих1чний стан, соща-льне положення, демогpaфiчну поведiнку.
4. Захист вщ чинникiв ризику неминуче призводитъ до по-яви нових негативних чинникав: вщчуваючи постiйний тиск зов-нiшнiх фaктоpiв середовища, люди впродовж всiei своei iстсpii для
27
зменшення або запоб^ання негативним дiям чинниюв навколишнього середовища створювали засоби захисту вiд них — одяг, житло, нaселенi пункти, агроценози, транспорт, енергетичн установки, засоби зв’язку, тобто «броню цившзаци» або штучне середовище. Во-но не тшьки захищае людей вiд чинниюв ризику, але його компонента, у свою чергу, сaмi формують новi чинники ризику, вплив яких необхвдно безперервно усувати або мiнiмiзувaти.
5. Прогрес людства супроводжуетъся зростанням числа чинникав ризику техногенного походження. На рантх етапах ста-новлення людства i в pегiонaх зi слабко розвиненою економiкою населення вщчувае у першу чергу пресинг природних чинниюв (стихши лиха, засухи, повет) i згубн для життя людей наслдки, що ви-кликалися ними, — неврожа!, загибель худоби, розповсюдження ш-фекцiйних захворювань. У iнrцустpiaльно розвинених крашах, де броня цившзаци нaцiйно захищае людей вщ природних кaтaклiзмiв, населення вiдчувaе негативн дii техногенних чинниюв - забруднення повпря, води, продукпв харчування, вплив paдiaцii, електромаг-нiтних полiв, шуму, вiбpaцii.
6. Головний бiологiчний чинник виживання людини в нових умовах — адаптац1я. Для того, щоб не тшьки вижити на Землi, але i за-селити всi ii екологiчнi н^ вщ еквaтсpiaльних вологих лiсiв i пустель до apктичноi тундри i суворого високог^р’я, людське суспiльство виму-шене адаптуватися (пристосовуватися) до нових умов.
7. Головний сощалъний чинник збереження i розвитку людсько'! стльноти - соц1алъна адаптац1я (соцiалiзацiя). Тшьки стльними зусиллями людське суспiльство змогло не тшки зберегти себе на Земл^ але i створити високорозвинен цивiлiзaцii. Та для осмисленоi дiяльностi разом з iншими членами сустльства людина повинна освогти культуpнi норми i соцiaльнi pолi у цьому суспшьст-вi, тобто пройти процес соцiaлiзaцii, який починаеться з народження дитини i пpодовжуегъся практично все ii життя.
8. 1снують меж соцiалъно-економiчного i демографiчного зростання як результат вiроriдноT вичерпаностi бюсфери. Бюс-фера Землi е системою з вичерпаними ресурсами чисто! води, прида-тних для сiльського господарства земель, зручних для будiвництвa теpитоpiй, викопно! енеpгетичноi i промислово! сировини, як до того ж iнтенсивно виснажуються безрозсудним господарюванням, тому зростання чисельносп населення Землi при сучасних формах аг-
28
рарно! i промислово! дiяльностi не може продовжуватися без юнця.
9. Шлях запоб^ання глобалънiй антропоекологiчнiй ката-строфi - вiдмова всiх кра'ш вщ нацiоналъного i економiчного «егоТзму». Можливi шляхи: 1) переход на новi pесуpсозбеpiгaючi те-хнологii; 2) пошук принципово нових pесуpсiв живлення, енергл, ви-робництва; 3) розумна i добpовiльнa стaбiлiзaцiя чисельносп населення на певному piвнi.
