Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
Проблема людини обговорюеться на мГжнародних фтософських конгресах, починаючи з 1958 р. («Людина i природа», «Людина i епо-ха», «Наука, технка, людина»), на конференцГях, що проводяться ЮНЕСКО, ООН, ФАО, ВОЗ, у рамках нарад фах1вщв медичних, геог-рафчних, сощальних наук. Значний внесок у розвиток екологи людини зробили таю вчет, як Казначеев В. П., Преображенський В. С., Райх Е. Л., Прохоров Б. Б., Олексав В. П. та шшГ
У 1974 р. у МосквГ проводиться конференщя «ГеографГчн мето-ди в екологи людини», в 1986 р. у ЛьвовГ - Всесоюзна конференщя «Проблеми сощально! екологи». Офщйне визнання науки «Еколопя людини» вщбулося в 1988 р. на першш Всесоюзнш нарад з екологи людини. Перша кафедра з екологл людини в Росп створена в 1993 р. в М1жнародному незалежному еколого-полгтичному ушвер-ситетГ У 1992 р. вийшла книга М. Ф. Реймерса «Нади на виживання людства: концептуальна еколопя».
Завдяки працям учених, мислителГв, дослщниюв людство дшшло висновку про те, що людина, будучи особливою сощальною ютотою, не втратила сво!х зв’язюв з природою, вона залишаеться бюлопчним оргашзмом, тюно пов’язаним з природними умовами i залежить вщ стану як сощального, так i природного середовища.
20
Як бачимо, попередн науковГ дослщження, створили добре ЩдГ-рунтя для штеграци рГзномаштних знань та виникнення науки екологи людини.
Серед основних чинниюв, що викликали Гнтерес до екологи людини в XX ст., можна вщзначити таю:
• активне освоення екстремальних для життя людей терито-рiй та розширення територiй, незаселених людиною на тв-ночi (освоення ПГвнчного морського шляху) у 30-х роках, створення апатитово! копальн в Хибшах, здобування якутських ал-мазГв, бущвництво БАМ, нафто- i газодобування в Захвдному СибГру; створення наукових станцш в Антарктида; активне освоення Свгтового океану; великомасштабна економГчна допо-мога для освоення нових територш у кранах Азп, Африки та Латинсько! Америки тощо;
• зростання негативно!' ди промислового i сшьськогосподар-ського забруднення (застосування пестицидав, мшеральних добрив, рГзних бюх1мГчних стимуляторГв продуктивносп у тва-ринництвГ будГвництво промислових об’екпв, атомних елект-ростанцш, розвиток транспорту тощо);
• урбашзащя, що створила значне антропогенне навантаження на вщносно невелик територи;
• застосування нових технологш в умовах прискорення i ускла-днення ртмв життя сучасно! людини: використання електрон-но! техшки, комп’ютерГв, психотропно! збро! (у армл), використання елеменпв екоциду;
• зростання рекреацшних потреб (починаючи з 60-х роив), що сприяе розширенню контакпв людини з природою у вшьний час;
• освоення космосу, що привернуло увагу до проблем адаптаци людини до екстремальних умов.
ПерелГчен вище причини примусили звернути увагу вчених на проблеми людини, ii здоров’я, пристосувальн можливосп ii оргатзму, граничн навантаження тощо. Виявилося, що наука (зокрема, медична географГя) в основному вивчала проблеми хворо! людини, тобто стан ii оргатзму у зв’язку з виникненням захворювань. Здоров’я ж населення випадало з поля наукових ГнтересГв. Посилення уваги до проблем не ильки хворо!, але i здорово! людини, яке в дру-
21
гш половит XX столптя проявили науковщ, лГкарГ фах1вщ, що пра-цюють у галузГ космонавтики; курортологи, шженери, бюлоги, прое-ктувальники та ГншГ спещалюти, сприяло виникненню i формуванню цшо! низки нових наукових напрямГв, серед яких i еколопя людини.
Наприюнщ XX ст. стало очевидним, що дГяльтсть людини може призвести до виникнення згубних перетворень середовища, що його умови стануть несприятливими для життя людини i навгть згубними для нього. Свгтова стльнота усвщомила необхiцнiсть вироблення чь тких принцитв оргашзаци життя людей.
ПГсля проведення Друго! конференци ООН стосовно навколишнього середовища i розвитку в Р^де-Жанейро (КОРС-2) в 1992 p. i ухва-лення на нш програми дш «Порядок денний - XXI столптя» багато кра-!н переглядають свое вщношення до принцитв господарювання, до проблем природокористування, збереження здорового навколишнього середовища, щоб гарантувати нормальн умови життя людини i ii пов-нощнне здоров’я. В результат роботи м1жнародно! комГси ООН стосовно навколишнього середовища i розвитку, яку очолювала прем’ер-мшютр Норвеги Гру Харлем Брундтланд, був запропонований термш «сталий розвиток», а на конференци в Рю-де-Жанейро Концепц1я за-безпечення стойкого розвитку кран i регюшв стала загальноприйнятою на сучасному етапГ
Близько 15 роив тому, тсля Всесвиньо! конференци з навколишнього середовища в Рю-де-Жанейро, широкого розповсюдження отримало нове поняття, що визначаеться англшським термшом як sustainable development, точний переклад якого на росшську мову -«воспроизводящее развитие», а на укра!нську - «вщтворений розвиток». Це такий сощально-екномГчний розвиток сустльства управ-лшня яким забезпечуе передачу у спадок потомкам уах компоненпв
22
природного середовища - джерел невичерпних (вщновлюваних) природних ресурав у стан не гршому (а, як правило, кращому) того, яке юнуе зараз. А також можливе збереження запашв вичерпних природних ресурав. Такий розвиток потребуе максимального вщно-влення людиною стану свого середовища юнування, що потршуеть-ся в процеа ii дГяльносп, використання невичерпних природних ре-сурав замють вичерпних. Це дозволило б задовольнити уа потреби в природних ресурсах майбутнх поколГнь. Пеолопя вщтвореного розвитку отримала загальне визнання у свт. Хоча на практищ в Укра!'т, як i у бшьшосп Гнших кра!н колишнього СРСР, вш ще не став прюритетним у ди. А у остантх державних полпичних документах, що визначають шляхи майбутнього розвитку Украни, про ньо-го взагалГ не згадуеться.
