Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
Перш! п’ять заходДв направлен! на залобiгашня ф!зичного ушко-дження людини, i лише один, останнш, направлений на стабшзацш псих1чного стану тсля пережитого стих1йного лиха. Наслщками пережито! катастрофи е виникнення стресових реакцш на них, дiст-ресу.
У загальному вигляд! стрес являе собою реакщю на значущий
подразник. У випадку зД стих1йними явищами таким подразником е псих1чний подразник, тобто сильш негативн емоцп.___________________
гЭ
С1 Стрес - стан напруги органiзму, сукупнiстъ фiзiологiчних реак-цiй, що виникають в органiзмi людини у вщповщъ на вплив р1з-н их негативних фактор1в, чи навпаки позитивних [17].
Зовтшн! ознаки стресу звичайно виявляються у вигляд! збу-дження, однак вщомо, що стресова реакщя може приводити до таких позамежних форм порушення, яю викликають не збудження, а впо-в!льнення, гальмування або повне припинення д!яльносп систем,
184
тдцаних стресору. Виникае депресивний ефект. Хрошчна стресова реакщя може привести до патолопчних порушень. Коли щ змгни виникають внаслщок стресу, така хвороба одержуе назву психосома-тичного, або психоф1зюлог1чного захворювання.
Психолопчт й психофГзюлопчш дослщження показують, що тривале перебування в умовах стресу може призвести до серйозних порушень роботи центральног нервовог системи людини, порушень координацп рух1в, до виникнення тюзт i навть психогенних галюци-нацт.
У медико-психолопчних дослщженнях поряд з поняттям стресо-во! реакци закршилося поняття «психiчна напруга».
Психчна напруга - особливий психiчний стан людини, що характеризуеться високою штенсившстю фiзiологiчних та психологiчних процес1в у результат д1Т стресу [17].
Будь-який псимчний стан пов’язаний зГ змгнами, що вщбуваються в усьому оргашзмг, отже, вш може бути описаний системою взаемо-пов’язаних параметрГв, серед яких найважлившими е:
• поведшков1 (поза, мГмГка й пантомгмгка, характер рухово! ак-тивностг). Особливу роль у систем поведГнкових параметрГв вщграють мовш характеристики (Гнтонащя, структура мови тощо);
• комунiкативно-поведiнковi (стиль i характер спглкування з Гншими людьми);
• вегетативш (реакцл серцево-судинно! й дихально! систем, внутрших оргашв тощо);
• бiохiмiчнi (обмгн речовин, ферменты й ендокринш реакци).
Психгчна напруга як один з основних видГв психгчних статв, що
виникае у процес взаемоди людини й природи, супроводжуеться мобшзащею нервово-психгчно! дГяльностг (перебудовою анашзато-рних систем людини), спрямованих на пгдтримку бютонусу оргашз-му й забезпечення оперативно! готовностг, що необхгдно для нормально! дГяльностг в умовах, якг склалися [23].
Викликати стресовГ реакци та психгчну напругу можуть ще й по-дразники фГзичного походження, тобто холод, спека, тдвищений чи
185
занадто низький атмосферний тиск, ИонИзуюче випромИнювання. Так подразники виникають пИд час природно-екстремальних умов Исну-вання людини.
Природно-екстремальт умови життя людини
ЕкстремальнИ умови становлять безпосередню загрозу для життя та здоров’я людини, вони можуть дИяти як певнИ природнИ закони, або людина може сама створювати так ситуацИ1 [32].
днене, абсолютно екстремальт, де життя практично не мож-ливе, суперекстремальт, де е загроза для життя.
Поняття екстремальнИсть навколишнього середовища визначають стосовно рИзних типИв середовищ, причому не тИльки природних, але й соцИальних. Це поняття можна ототожнити з поняттям «комфорт-нИсть середовища». Тому можна сказати, що екстремальнИсть зале-жить вИд ступеня комфортности.
Уявлення про екстремальнИсть змИнювалося залежно вИд рИвня економИчного й соцИально-полИтичного розвитку суспИльства, бо саме цей рИвень визначае ступИнь залежностИ людини вИд сил природи. А вони в свою чергу змИнюються залежно вИд ступеня освоення людиною територИ1, що ранИше вважалася екстремальною, тобто вИд того, наскИльки активно людина впливае на навколишне середовище при створеннИ позитивних для життя й трудово1 дИяльностИ умов. Питання Иснування людини в екстрема-льних умовах та процеси адаптацИ1 було детально розглянуто у МодулИ 1. Можна лише доповнити, що у зв’язку з вивченням адаптивних можливос-тей людини виникли та отримали розвиток екологИчна фИзИологя, клИмато-фИзИологя та бИоклИматологИя, тобто тИ области науки, якИ пов’язанИ з вивчен-
186
ням адаптацИ1 органИзму до рИзноманИтних факторИв середовища, в тому числИ И до клИмато-географИчних.
До прикладной' фИзИологи надйно увИйшов термИн «екстремальнИ факторий) навколишнього середовища. Ними визначаються не тИльки незвичайнИ, тИ, що не зустрИчаються у повсякденному життИ, подразники (наприклад, Ио-нИзуюче випромИнення чи невагомИсть), але й подразники незвичнИ (напри-клад, дИя високих чи низьких температур) чи такИ, величина яких виходить за межИ допустимих норм (наприклад, шум реактивних двигунИв). Реакцй органИзму на незвичайнИ фактори зовнИшнього середовища можуть носити пристосувальний характер, але в певних умовах, якщо адаптацИйнИ можли-вост органИзму перевищенИ, можуть виникати И патологчнИ явища.
В найбИльш нагляднИй формИ це положення Илюструеться на прикладИ так звано1 «висотно1», чи гИпоксично1, гИпоксИ1, що виникае в результатИ пИд-йому людини в гори.
