Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
Рисунок 9 - Шляхи (вщм!чет стр!лками) i дати (позначен! цифрами) розселення людини, встановлеш на основ! вивчення розповсю-джеиия р!зних мугацш у иародш св!ту (Боринська, 2005)
Розселяючись по ЗемлИ, люди освоювали все новИ територп, ско-рочуючи тим самим площу незаселених земель. Ойкумену (ейкуме-ну) звичайно протиставляють незаселенИй частинИ земно! поверхнИ. СтародавнИ греки вважали ойкуменою Середземномор’я. У наш час площа ойкумени ощнюеться в 135,8 млн. км2 (Реймерс, 1990).
Ойкумена - частина планети, населена людьми, яка и вико-ристовують.
Вважаеться, що Истотну роль в еволюцИ! i розповсюдженнИ всИх видИв, у тому числИ i людини, грали циклчнИ змИни клИмату, що вИдбувалися з Интервалом в десятки тисяч рокИв. У перИоди похолодання поволИ нарос-тала маса континентальних льодовикИв, природно-клИматичнИ зони по-сувалися на пИвдень, знижувався рИвень моря (оскИльки вода йшла в льо-довики) i посилювалася аридизацИя тропИчних зон. За цим слИкувало вИд-носно швидке танення льодовикИв, пИдвищення рИвня моря i теплий мИжльодовиковий перИод. ЦИ циклИчнИ змИни приводили до значних змИн
53
рослинносп, а також ареатв незаселено! територи i чисельносп фауни вае! Земно! куш.
У перiоди потеплiння вщбувалося тдвищення чисельностi i р!з-номанптя живих форм, розселення вид!в на придатних для життя те-ритор!ях - з Африки до Аз!! i Свропи через Суецький перешийок i в Сврот на територи, що зв№нилася з-тд льодовика. В перюд на-стання льодовика в Сврот жил! зони i чисельтсть тварин скорочу-валася, суцшьне «море» життя розпадалося на окрем «озера». У Аф-рищ аридизащя призводила до розширення Сахари, яка закривала «вихд» африканських вид!в до Аз!!. Таким чином, контакта афри-кансько! i евразшсько! бюти визначалися глобальними циклами по-теплшня - похолодання.
Бюсощальна суть людини
На вщмшу вщ тварин, людина збериае сво! основы видов! мор-фофункцюнальт характеристики незалежно вщ природних умов. Специф!чною особливютю взаемостосунюв людини з середовищем е принципово нова форма адаптаци, в ход! яко! вона зм!нюе свое сере-довище юнування.
В результат! тривалого впливу людини на навколишню природу вона створила нове, «штучне» середовище юнування. Виникнення i розвиток людського сустльства викликав залучення в техногенез великих потоюв речовини i енерги, що призвело до порушення за-мкненосп бюлопчного кругообиу, до еколопчних криз.
Драматизм бюсферно! еволюци виражений М. М. Мо!сеевим, який назвав появу людини катастрофою, що внесла в число мехашз-м!в розвитку бюсфери розум, i знову з непередбачуваним результатом. В результат! появи людини еволющя бюсфери тшла абсолютно !ншим шляхом.
Людину вважають вищим ступенем в розвитку оргашчного життя на Земл! В той же час людина не вщноситься m до бюлопчного, m до сощального, вона е бюсощальною системою. Значною м!рою бюлопчт властивосп оргашзму стають малопомгтними через його активну сощальну д1яльтсть: «Людина - суб’ект сустльно-юторичного процесу, розвитку матер!ально! i духовно! культури на Земл!, бюсощальна ютота, генетично пов’язана з шшими формами життя, але що видшилася з них завдяки здатносп виробляти знаряд-
54
дя пращ, володИючи членороздИльною мовою i свщомютю, творчою активнютю i етичною самосвщомютю» (Фролов, 1985).
Об’еднання людини в сощальт групи йде ИерархИчно аж до людства в цИлому. З погляду екологИ! людство можна розглянути як зага-льносвИтову популяцИю бИологИчного виду, складову частину екосис-теми ЗемлИ. Але сьогоднИ кожному зрозумИло, що вид це особливий, Истотно вИдмИнний вИд всИх Инших мешканцИв планети.
ЕкологИчна схожИсть людини з Иншими видами пояснюеться 1! бИ-ологИчним еволюцИйним походженням, приналежнИстю до свИту живо! природи, де дИють бюлопчнИ закони.
БИологИчна природа людини виявляеться у всьому живому, праг-неннИ зберегти i продовжити свое життя в часИ i просторИ через розм-ноження, забезпечити максимум безпеки i комфорту.
ЦИ природнИ цш досягаються через постИйнИ взаемодИ! людства з середовищем юнування. ВсИ люди споживають 1жу i видИляють про-дукти фИзИологИчного обмИну, захищаються вИд ворогИв i прагнуть уникнути Инших небезпек, беруть участь в конкурентнИй боротьбИ за життевИ ресурси i сприяють розвитку корисних для себе видИв. У цьому полягае основна екологИчна схожИсть людства з популяцИями всИх Инших бюлопчних видИв.
А еколопчт !! вщмшносп визначаються приналежнИстю, перш за все, до людського суспИльства, де дИють закони суспИльнИ, тобто сощальт. Ця подвштсть властива тИльки людинИ, яка е единим на всИй нашИй планет бюсощальним видом. ЕкологИчнИ вИдмИнностИ людства вИд популяцИй Инших видИв виявляються в ступенИ розвитку багатьох екологИчних зв’язкИв i в особливостях форм !х реалИзацИ!. Сумарно цИ вИдмИнностИ найяскравИше вираженИ в ИнтенсивностИ i масштабах впливу людства на навколишне середовище.
Багато бюлопв вважають, що людина за останнИ 40 тис. рокИв не змИнилася бИологИчно, що генетичне людство однорИдне весь цей перИод. Чинники вИдбору в людських популяцИях не дИють. ПИдставою для цього е морфофИзИологИчна схожИсть сучасних людей з предками, що жили 40 тис. рокИв тому.
