Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
48
Ходшня на двох ногах
Рисунок 6 - Головш етапи еволюци роду Людина (Дольник, 2004)
Ратше юторда появи виду Homo Sapiens на Землi реконструюва-ли на 0CH0Bi палеонтологiчних, археологiчних i антропологiчних да-них. В останнi ж десятилгття поява молекулярно-генетичних методiв дослiдження генетично! рiзноманiтностi рiзних народiв дозволила уточнити багато питань, пов’язаних з походженням i розселенням людей сучасного анатомiчного типу. Новi вщомосп одержаи1 також у зв’язку i3 збiльшенням числа вивчених останюв стародави1х гомь шд i з розвитком в останн десятилiття нових методiв палеонтологи, яю дозволили уточнити дати в перюд 200-50 тис. роив. На !х основi генетики дiйшли висновку, що впродовж останнього мiльйона роив чисельтсть груп прямих предюв людини, що одночасно живуть, ко-ливалася вщ 40 до 100 тис. Близько 100-130 тис. роив тому чисельтсть скоротилася до 10 тис., що призвело до значного зниження ге-нетично! рiзноманiтностi популяци i змiни генетичних характеристик. Цей перюд вважаеться часом появи виду Homo Sapiens. Встано-влено, що все сучасне людство мае едину фенотипову приналеж-н1сть.
49
Перегляд уявлень про походження людини, пов’язаний з розвит-ком методiв молекулярно! генетики, встановив, що предки людини i шимпанзе роздiлилися близько 5 млн. роив тому, вщдшення горил вiдбулося ранiше, i ще рашше, близько 10-15 млн. рокiв тому, вщщ-лилася плка орангутанпв (рис. 7).
Широконос^ мавпи (Нового ceiry) Вузьконос1 мавпи (Старого cBiry)
IIИ Ж 41 By3bKOHOCi Гомшщи
¦----------/'
ri6oH<>Bi ПонТ1ДИ
М Шli ifc Ш
Павукопод1бн1 Смаманг Орангутанг Шимпанзе
мавпи Макак Гшон Горила
Рисунок 7 - Гiлка примат1в, що дала початок людинi (час розб1жно-сл груп i ви.ив даний на шкалi :тва) (Дольник, 2004)
1снуе припущення, що зараз йде формування нового виду людей Homo Sapiens innovatus.
Таким чином, тшо людини i и особливi властивост е результатом мiльйонiв роюв еволюци, в ходi яко! з’явилися як мiльйон сучасних видiв тварин, так i багато мiльйонiв видiв, давно вимерлих. Сучасне вчення про спадковютъ розкривае механiзм дИ еволюци, важливi вь домостi одержанi при вивчент скам’янiлих останюв предюв людини.
Змша умов незаселених територш i боротьба за виживання, що призводитъ до вiдбору серед випадкових генетичних мутацiй, управляли вам процесом еволюци - вiд мшроскотчних простих оргашз-мiв до тако! складно! живо! iстоти, якою е людина.
50
Поява виду Homo Sapiens була кардинальною змИною в еволюцИ! бИоти ЗемлИ. ВсИ вИдомИ органИзми, окрИм людини, мають необхИдну для Иснування ИнформацИю про навколишне середовище в сво!х геномах i передають 1! потомству. Хоча багато тварин здИбнИ до на-вчання i дресирування, ця ИнформацИя не передаеться - позагенетич-на ИнформацИя пам’ятИ зберИгаеться тшьки впродовж життя однИе! особи.
При всьому значеннИ зовнИшнього середовища, специфИка генети-чно! програми така, що в однакових умовах народжуються рИзнИ Ин-дивИдууми, особи, соцИальна поведИнка яких базуеться на роботИ бага-тьох генИв. Цей генофонд розглядаеться як сукупний генетичний матерИал певного етносу.
БИологИчну спадкову ИнформацИю людина може передавати тшьки прямим нащадкам, а зовнИшнИ, кодованИ системи тИльки тим, хто зда-тний !х сприймати. Це Истотне обмеження. ВзагалИ, еволюцИйний розвиток - процес достатньо повИльний, а тому потрИбно 5000 поколИнь для виникнення землеробства, 500 поколИнь для розвитку писемнос-тИ, 20 поколИнь для появи книгодрукування i 10 поколИнь для появи промисловостИ. У цИ перИоди були i зльоти, i втрати знань, i прояви дикостИ.
Розселення людини по Земнй кулi
Прабатькавщиною людини вважають Схлдну Африку, де знай-денИ останки найдавнИшо! людини - архантропа, або людини прямо-ходячо!. Виникнення роду Людина (Ното) у СхИднИй АфрицИ пояс-нюють серИею мутацИй, пов’язаних, мабуть, з високою природною радюактивтстю мИсцевостИ i дИею природного вИдбору серед давнИх органИзмИв. ПерехИд вИд Людини умИло! до Людини прямоходячо! вИ-дбувся в АфрицИ близько 1,5 млн. рокИв тому.
Багато дослИдникИв вважають, що сучасна людина сформувалася незалежно в декИлькох центрах (у СхИднИй АфрицИ, СхИднИй i ПИвден-но-схИднИй АзИ!), утворивши сучасш раси (рис. 8). Але останнИ дат генетичних дослИджень пИдтверджують африканське походження людини (рис. 8 а).
51
Захщна гшка Сгодна гшка
¦ --------------------- — ¦
-------------1-------------
Послщовшсть розходження рас людшш розумно!
Рисунок 8 - Послщовтсть розбшносл рас розумноТ людини (Дольник, 2004)
рика i Швденно-захщна Азiя) австралощв, европеощв i негровдв; 3 - первинне схщ-не вогнище американощв i аз1атських монголощв; 4 - вогнище аз1атських монголо!-дв; 5 - вогнище швтчно-американсько! раси; 6 - вогнище центрально-швденно-американсько! раси. Стриками показан шляхи розселення.
Рисунок 8а - Прабатькшщина людства, вогнища освгги i розповсю-дження груп стародав^х людей (за В. П. ОлексеТвим, 1985)
52
Австрашйсыа
аборигени
ВстановленИ шляхи i дати розселення людини на основИ поширю-ваних мутацИй у народИв свИту (рис. 9). За сучасними оцИнками, вид Homo Sapiens з’явився в АфрицИ близько 130-180 тис. рокИв тому, по-
