Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
Задача складалася у дистанц!йному визначенн! розм!р!в ! просторового положення об’екта за його мальованим зображен-ням в центральн!й проекц!!, як! одержували за допомогою ка-мери-обскури з п!двищених м!сць, а також з судна (М.В. Ломоносов, 1764, Б. Бопре, 1791). Науковою складовою цих топогра-ф!чних оптикографiчних робiт була теор!я вим!рювано! перс-пективи (I. Момберт, 1759). Досл!дник отримував зн!мки-малюнки (як! деяк! автори називають пара-картами), граф!чно ф!ксуючи оптичне зображення. При цьому в!дпов!дно до поставленого завдання вже при зйомц! проводився в!дб!р ! узагальнення деталей зображення.
Фотографiчт зтмки. Найб!льш ефективною зйомкою е фотографiчна. Вона грунтуеться на реестрац!! в!дбитого ! власного електромагн!тного випром!нювання Земл! в видим!й та найближчих невидимих ультраф!олетов!й та !нфрачервон!й зонах. Фотограф!чна зйомка найун!версальн!ший метод в!д -носно об'ему одержувано! !нформац!!, широти !! застосування в народному господарств! ! наукових досл!дженнях, пов'яза-них !з вивченням ! використанням природних ресурс!в.
Так, наприклад, у Рос!! в р!зних фондах м!ститься велика к!льк!сть фотограф!чних косм!чних зн!мк!в високого дозволу,
152
що отримаш з Росшських штучних супутниюв землi (ШСЗ). Сканування цих зшмюв виконують ГЦ ПРИРОДА, СОВ1НФОРМСУПУТНИК та ш. органiзацiя. Характеристики рiзних зшмюв з вказаним типом фотокамери та супутника на-веденi в табл. 1.
Таблиця 1
Характеристики фотографiчних зшмкчв з росiйських ШСЗ
Камера МК - 4 КАТЕ - 200 КФА - 100 КФА -3000
Супутник Ресурс - Ф2 Ресурс - Ф1 Ресурс -Ф1 Ресурс -Ф1
Висота зйомки 270 км 270 км 270 км 270 км
К1льк1сть кадр1в 2500 2500 3600 3600
Розм1р негативу 18хх18 см 18x18 см 30^30 см 30x30 см
Дозвш 8 - 10 м 20 м 5 м 2-3 м
Роки зйомки 1988- 1995 1974- 1993 1974-1993 1978- 1993
Перекриття 60 % 60 % 60 % 30 %
Зони, мкм 0,515- 0,565 0,580- 0,800 0,635- 0,690 0,810- 0,900 0,480- 0,600 0,600- 0,700 0,700- 0,850 0,57-0,81 спектрозон. Панхром.
Площа охоплення 30000 км2 50000 км2 6400 км2 440 км2
Електронт й цифровi зтмки. Використання для реестра-цп випромiнення електронних свтолових та теплових прийма-чiв розширило спектральний дiапазон зйомки до 12 мкм та до-
153
зволило застосовувати для отримання зображення сканерний принцип. Стало можливим оперативно передавати з ношя на наземш прийомш станци вiдеоiнформацiю, яка при вiзуалiзацil представляеться у виглядi знiмка.
Електронш, цифровi та фотографiчнi знiмки вдало допов-нюють один одного. Для отримання зшмюв був освоений ра-дiодiапазон електромагнiтного спектру, почали використовува-тись радiолокатори бiчного огляду, яю встановлювались не лише на лтоаках, але й на важких космiчних апаратах. Для об-робки зшмюв розробляються автоматизованi методи на базi комп’ютерних технологiй [72].
Iсгорiя розвитку дистанцших метод1в дослщження
I етап. Початок Х1Х сторiчча. Характеризуеться розвитком
мехашзовано! зйомки. Наприкiнцi першого етапу Ж. Даггер, Н. Ньепс i Ф. Талбот винайшли фотографа (свтоопис), а Ч. Уiттон пояснив мехашзм зорового сприйняття трьохмiрного простору i винайшов стереоскоп для розглядання мальованих за визначеними правилами стереопар (1838). Розрахований i виготовлений фотографiчний об’ектив, що складаеться з декiлькох лiнз (Петцваль, 1841). З’являються першi стереоскопiчнi фотографiчнi знiмки (Дюбоск, 1844; 1.Ф.
Олександровський, 1852).
II етап. Середина XIX ст. - перша чверть XX ст. З'являються вiйсковi топографiчнi загони. У прських районах виконуеться наземна фототеодолiтна зйомка. Починаеться фотографування мiсцевостi з вишки i повiтряних куль, повiтряних змив.
У другiй половинi XIX столотя використовуються в основному стереоскошчш малюнки i фотознiмки. Винайдення даге-ротипiв (Ф. Араго, Ж. Гей-Люсак, 1839) вказало на велику ко-ристь фотографп i використання фотозшмюв для створення карт. У 1859 рощ Е. Лосседа реалiзував засiб фотограмметрич-них засiчок на зшмках, який шзшше застосовувався для фото-графiчних фототеоделiтних зйомок гiрських райошв Свропи i Канади ( П. Пагашш, 1878; М. Ф. Вшлер, 1891; Р. Гюбль, 1895).
154
Фотографiчна реестращя оптичного зображення дозволила отримувати практично миттевi знiмки, якi вiдрiзнялися об’ективнiстю, детальнiстю i точнiстю. Фотографа мiсцевостi, зробленi з висоти пташиного польоту з повiтряних куль, одразу ж отримали високу картографiчну ощнку. Француз Г. Ф. Турна-шон, широко вiдомий пiд псевдонiмом Надар, у 1856 р. зробив першi зшмки околиць Парижу з повторяно! кулi з висоти 80 i 200 м. У 1862 рощ тд час громадянсько! вiйни у Швшчнш Америцi з повторяно! кулi виконанi знiмки осаджено! фортецi Рiчмонд.
16 травня 1886 року одержат першi повiтрянi знiмки в Росп головою повторяно-плавально! команди военного вщомства поручиком О. I. Кованько, який здшснив знiмання з повторяно! кул^ що пролетiла над Петербургом на висот 600-1400 м
(рис. 3).
Рисунок 3 - Аерофотозшмок Петербурга, зроблений з пов1тряноТ кул1 16 травня 1886 року поручиком О. I. Кованько
Велику роль у розвитку аерофотозшмання вадграла Росш-ська техтчна спiльнота, що володiла власними аеростатами, душою i органiзатором повторяноплавательного вiддiлу, якого був генiальний Д. I. Менделеев.
