Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
Крижаний покрив Арктики вщшрае важливу роль у процес формування клiмату Землi. У багатокомпонентнш ктматофор-муючiй системi важливе мюце займають, принаймнi, два фактори, пов'язаш iз впливом крижаного покриву Арктики на клiмат нашо! планети.
По-перше, арктичний лiд е джерелом утворення прiсно! води, що у процес льодотанення надходить у Пiвнiчну Атлантику. За-лежно вiд iнтенсивностi надходження цих вод можуть вщбува-тися ютотш змiни в циркуляцi! водних мас Свпового океану.
По-друге, великомасштабна динамша морського льоду в полярних областях призводить до змш планетарного альбедо, що надалi впливае на умови формування енергетичних потоюв у системi океан - атмосфера. Вщ цих потокiв в остаточному шд-сумку залежить кiлькiсть енерги, що одержуе атмосфера Земль
267
На основi радюлокацшних даних, отриманих з ШСЗ «Космос-1500» з 21 счня по 3 березня 1986 р., у Н1Ц «Планета» упе-рше в свiтi була побудована цифрова радюлокацшна карта Ан-тарктиди. Карта була складена з 36 радюлокацшних зображень, кожне з яких вщповщае дшянщ поверхш розмiром 470 м на 2500 км. На карт видшяеться безлiч рiзномасштабних структур рiзно! яскравостi, непомiтних на зображеннях видимого й 1Ч -дiапазонiв i представляючих великий штерес для геофiзики, гляцiологi!, ктматологи тощо.
Ще одним напрямком робгт е супутниковi радiолокацiйнi спостереження за динамшою крижаного берега Антарктиди, а також вщколами й дрейфом пгантських айсбергiв у Антарктицi. За допомогою радюлокацшних вимiрiв з ШСЗ сери «Океан» в 1986 - 2000 рр. проводилися спостереження за вщколом трьох пгантських айсберпв вiд шельфового льодовика Фильхнера i !хнiм дрейфом у море Уеддела.
1.4.11 ГОЛОГРАФ1ЧНА ЗЙОМКА
Гологрaфiчнa зйомка tрунтуеться на одержант об'емного зображення шляхом фжсаци не тыьки iнтeнсивностi вiдбитих опорних (когерентних) хвиль, але i фаз свiтлових хвиль, розЫяних об'ектом зйомки. У рeзультатi на фотопластин формуешься интерференцшна картина - штерферограма, або голограма.
Сутнють голографiчно! зйомки подана на рис. 33.
Об'ект, голограму якого потрiбно одержати, опромшюють лазерним пучком св^ла. Вщбита об'ектом св^лова хвиля потрапляе на фотопластину. На цю ж пластину потрапляе частина свггла того ж лазера, вщбита дзеркалом. Це так званий опорний пучок свггла. Фотопластина виявляеться i фшсуеться; отримана в такий спосб картина i називаеться голограмою.
Зовш голограма майже не вiдрiзняеться вщ рГвномГрно засвiчено! пластинки, але в нш записана iнформацiя про образ об'екта.
268
Рисунок 33 Схема голографiчноT зйомки:
а) запис; б) вiдновлення.
1 - лазер
2 - лтза
3 - голограма
4 - об’ект зйомки
5 - дзеркало
6 -уявне зображення
7 - дшсне зображення
8 - спостер^ач
Для того, щоб вщновити зображення, голограму опромшюють лазерним променем свпла. I при просвiчуваннi голограми опорним променем з'являеться два зображення -уявне i дшсне, при чому обидва зображення будуть сприйматися спостертачем як об'емш. Уявне зображення спостер^аеться, якщо дивитись ^зь голограму, як у вшно.
Одна з властивостей голограми полягае утому, що кожна !! д^нка мiстить iнформацiю про увесь об'ект, i тому дозволяе вщновити повне зображення об'екта (при зменшенш розмiру голограми погiршуеться лише розршаюча здатнiсть зображення). Наслiдком цього е висока надшнють збереження шформацп, записано! у виглядi голограми. Якiсть голографiчних зображень залежить вiд монохроматичностi
269
випромшювання лазерiв i розршаючо! здатностi фотоматерiалiв, якi використовуються при одержаннi голограм. Якщо спектр випромшювання лазера широкий, то при зйомщ голограми кожнш визначенш довжиш хвилi цього спектра буде вщповщати свое iнтерференцiйне зображення i результуюча iнтерференцiйна картина буде нечпкою i розмитою. Тому при виготовленш голограми застосовуються лазери з дуже вузькою спектральною лшею випромшювання.
Яюсть iнтерференцiйно! картини визначаеться також розр1шаючою здатмстю фотоматер1ала, тобто числом гнтерференцтних лтт, що можна фгксувати на 1 мм. Чим бшьше е це число, тим краща яюсть вщновленого зображення. У зв'язку з цим у голограмi застосовуються фотоматерiали, що мають високу розршаючу здатшсть (1000 лшш на 1 мм i бшьше).
Найчастше використовують фотографiчнi емульсi!, якi являють собою суспензи свiтлочутливих зерен, розташованих на деякш вiдстанi одне вiд одного. Дискретна структура фотоемульсшзабезпечуе те, що на голограмi записуеться не безупинний розподш яскравостi iнтерференцiйно! картини, а лише !! «уривки». Це створюе свпловий фон, оскiльки при просвiчуваннi голограми свiтло розсiюеться на виявлених зернах. У зв'язку з цим ведуться широк пошуки беззернистих фотоматерiалiв, що дозволяли б робити стирання i повторний запис iнформацi!, що дуже важливо для низки голографiчних застосувань. 1снують голограми на дрiбно-доменних магнiтних плiвках, на кристалах i iнших матерiалах.
На яюсть голограф1чних зображень впливають також умови зйомки. При використанш лазерiв безупинного випромшювання час експозици змiнюеться вiд долей секунд до десятюв хвилин (залежно вiд розмiрiв об'екта i голограми). Протягом цього часу неприпустимi якьнебудь змiщення об'екта, фотопластинок i оптичних елементiв схеми на вiдстанi, рiвнi з довжиною хвилi. У шшому випадку iнтерференцiйна картина буде розмита.
